11-Б клас українська література

29.05.2020
Підсумковий урок 

 25.05.2020
Урок позакласного читання. 
Українська література на сучасному етапі
20 сучасних українських письменників, яких варто прочитати

22.05.2020
Література рідного краю (поетичні твори)

18.05.2020
Література рідного краю (прозові твори)




15.05.2020
Контрольна робота №6
РМ (п.). Сучасна українська література (есе або мінітвір)
1. Формальне есе "Мистецтво - засіб саморозкриття особистості" (на прикладі твору одного з постмодерністів).
2. Мінітвір "Мистецтво - засіб формування сучасного погляду на світ і людину в ньому" (на прикладі твору одного з постмодерністів).
Зверни увагу! Ці роботи мають бути написані за вивченими творами сучасної української літератури (вірші Ю. Андруховича і оповідання "Потрапити в сад" Г. Пагутяк).

08.05.2020
Життєпис Г. Пагутяк. Життя знедолених людей в оповіданні "Потрапити в сад". Жанрові особливості твору. Символічний фінал. Образна система. Гуманізм твору
Галина Пагутяк народилася 26 липня 1958 р. в с. Залокоті Дрогобицького району, що на Львівщині. Пізніше її родина переїхала в одне із сусідніх сіл — Уріж, яке стало місцем подій у багатьох її творах. Г. Пагутяк навчалася на філологічному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, працювала в школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, Львівській картинній галереї, а також у правозахисній організації. Нині живе у Львові. 
До найвідоміших творів письменниці належать такі: «Писар Східних Воріт Притулку» (2003), «Королівство» (2005), «Втеча звірів, або Новий бестіарій» (2006), «Слуга з Добромиля» (2006), «Захід сонця в Урожі» (2007), «Книгоноші з Королівства» (2007). Твори письменниці перекладено англійською, німецькою, словацькою, хорватською й російською мовами.
Г. Пагутяк увійшла в літературу «зовсім не одними й тими ж дверима, якими входили всі інші українські письменники радянського часу. Вона ввійшла, не постукавши й не попросивши дозволу ввійти, вона влетіла через димар і змусила поважати себе. Їй вдалося обійтися без творів, яких вимагала епоха, а разом з тим подарувати твори, яких вимагала душа» (Ю. Винничук). А душа вимагає чесної й неприкрашеної правди життя, яка стала темою оповідання Г. Пагутяк «Потрапити в сад».
Завдання
Прочитай оповіданняГ. Пагутяк "Потрапити в сад" і проаналізуй.
Довідка
Аналіз твору.

Рік написання – 1989.
Жанр – оповідання.
Тема:самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.  
Ідея: розкриття душевного багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до оточуючих та світу. 
Проблематика: утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот. 
Сюжет та композиція твору.
На початку оповідання автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через огорожу». 
Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці. Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі. Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. 
Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже схожі, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну реакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?». 
Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату. В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. 
Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці. 
Галина Пагутяк показує читачам знедолених людей, відторгнутих суспільством з незвичної сторони. Авторка показує читачам трагічну долю дитини війни: батько — каліка, ранню смерть матері, пияцтво і смерть батька, тяжку хвороба — тому цей образ викликає співчуття, а не зневагу. Авторка підтверджує, що наше суспільство надто стереотипне, судить про людину за соціальним статусом, а не за її вчинками. 
Отже, головний герой із повагою ставиться до людей, сам має почуття власної гідності; уміє прощати, може допомагати людям; він щедрий; любить життя в усіх його проявах; помічає красу навколишнього світу. Такі риси характеру образу Грицька надають йому гармонійної цілісності. 

04.05.2020
Життєпис Ю. Андруховича. Творчість, що не знає приписів і заборон, - провідний мотив поезії "Пісня мандрівного спудея". Внутрішня свобода ліричного героя в поезії "Астролог". Поетика постмодернізму у віршах
Ю. Андруховича
Переглянь відео (Підготовка до ЗНО. Укр. літ.):
Ю. Андрухович є одним із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку критики називають «станіславським феноменом». За вагомістю внеску в розвиток постмодернізму його твори критики порівнюють із роботами італійського письменника Умберто Еко та відносять до стилю неоцинізму. Ю. Андрухович — автор поетичних, прозових творів, есеїстики, музично-поетичних проектів, сценарію для вистави «Нелегал Орфейський» за мотивами свого роману «Перверзія». Він активно займається перекладацькою діяльністю (англійська, німецька, американська, польська, російська поезії). Творчий доробок митця видано багатьма мовами світу: польською, англійською, угорською, словацькою, чеською, італійською, німецькою, фінською, російською, сербською. Твори поета й прозаїка Ю. Андруховича привнесли в українську літературу своєрідну стихію вільного мислення, у них постає новий образ вільної творчої особистості.
Прочитай вірш "Пісня мандрівного спудея".
Довідка.
«Спудеї» — це студенти академій у давнину. Часто на канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень, розказували вірші (що, як правило, самі й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправність. У пісні — звернення спудея до своїх творів (пісень), які складалися з любов'ю, про любов, часто з добрим почуттям гумору. Вірші просяться на волю, і треба, щоб вони зворушували серця людей, щоб від них і «явір тихі сльози витирав», і небо слухало, і соловей співав.
Опрацюй!!!
Аналіз поезії
Дата написання: 2013 рік. 
Збірка: “Листи в Україну”.
Жанр: медитативна лірика. 
Тема твору: звертання поета до своїх дітей-віршів. 
Ідея: творчість для поета – не тільки здатність самовиражатись, але й можливість продовжувати своє існування на землі. 
Основна думка: вірші допомагають виразити внутрішнє Я поета. 
Римування: відсутнє, білий вірш.
Художні засоби
Звертання: Агов, мої маленькі чортенята! 
Епітети: маленькі чортенята, невірні рими, прекрасні вірші, у вирі цілоденнім, на зелену прощу, тихі сльози, натхненний соловій. 
Метафори: З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій; до серця входять вірші; підслухані у вирі цілоденнім, щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій. Порівняння: вірші – прекрасні, наче крила голубів; гайда на площу, як на дно ріки; в поля, як на зелену прощу.

Прочитай поезію Ю. Андруховича "Астролог".
Опрацюй!!!
Аналіз вірша.
Збірка – «Екзотичні птахи і рослини» (1991).
Жанр – має риси балади. 
Тема – неординарна особистість у навколишньому світі. Для героя цієї поезії бути астрологом  – не просто якась робота чи заняття, а спосіб життя: «У нього палка потреба, У нього жадання слізне: окраєць нічного неба піймати у фокус лінзи…». 
Мотив твору — пошук людиною свого призначення, прагнення самореалізації. 
Віршовий розмір – дактиль.
У вірші Андрухович іронічно розповідає про безіменного середньовічно­го астролога, який живе у Львові. До астрології як своєрідного передбачення майбутнього автор ставиться з не меншою іронією, ніж до її убогого служителя, який живе на горищі. 
Ліричний герой зображений як людина творча, але для більшості людей — це дивак. За довгі роки він не накопичив ніяких статків, добровільно відмовляється від простих побутових вигод, живе на горищі, хоча «там зимно, там вітер свище». Передбачення астролога нікому не потрібні, бо вони не збуваються. Але герой продовжує передбачати майбутнє, його притягує до себе «окраєць нічного неба». Проходять роки, проте чоловік залишається вірним собі. Він має поетичний дар, може бачити й відчувати навколишню красу. Звичайно ж іноді його охоплює зневіра: «І взявши голову в руки, / Він крикне собі з розпуки: “Чого я марную роки?!”». 
Цей вірш має відкритий фінал (ознака постмодерну). Але кожному зрозуміло, що ліричний герой повернеться на горище, бо він навіть у хвилину зневіри називає своє заняття «святою морокою». Автор показує двоїстість міста, його висоту і низькість водночас. «У сутінках мерехтіння/ і сонце межує з тінню» – постійний рух, мінливість міста. 
Художні засоби: 
епітети – нічного неба, голодні роти, полудневу пору, крило ажурне, творіння пухке й безжурне;
метафори – небо лоскочуть вії;
неологізм – «собі пілігримить» (земля);

 повторення –  «Забуду святі мороки».

27.04.2020
Сучасна українська література
З'ява нового літературного покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і тем. Література елітарна і масова
Переглянь відео (Підготовка до ЗНО. Постмодернізм. Література елітарна і масова):

Опрацюй матеріал (Літературні угрупування):
24.04.2020
Виразне читання поезій В. Стуса (напам'ять). 
Контрольна робота №5. Творчість шістдесятників, В. Стуса
(тестування)

Це важливо!!!
Обов'язково пройди тест:
Скріншот (фото) результату надішли у Viber.


 17.04.2020
Стан активної позиції ліричного героя В. Стуса в поезії "Господи, гніву пречистого...". 
Екзистенційна проблема вибору, віра в себе

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ІДЕЇ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ
Екзистенціалізм (фр. existentialisme — існування) — напрям у філософії та літературі, що позиціонує й досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну до вибору власної долі. Основним проявом екзистенціалізму є свобода.
Екзистенціалісти досліджують проблему буття (існування) людини в складних ситуаціях: страждання, внутрішня боротьба, загроза смерті, втрата близьких та ін.
У своїх художніх творах екзистенціалісти висвітлюють такі ідеї:
• свобода особистості як найвища життєва цінність; • пошуки людиною себе та свого призначення; • вибір, боротьба за власну незалежність; • моральна відповідальність за скоєне зло у світі; • відстоювання духовних цінностей особистості; • упевненість у подоланні життєвих перешкод; • віра особистості у свої сили.
Виразно прочитай або прослухай вірш В. Стуса "Господи, гніву пречистого...".
Вірш "Господи, гніву пречистого..." - медитація (віршована молитва).
Опрацюй зміст, проаналізуй вірш (за зразком)
Вивчи напам'ять один вірш В. Стуса.

 13.04.2020
Стоїчна українська поезія
Огляд життя і творчості Василя Стуса. Поет як символ незламного духу. Вірш "Крізь сотні сумнівів я йду до тебе..." - зразок "стоїчної" поезії у світовій ліриці
Василь Стус – поет-шістдесятник, новатор, літературознавець, перекладач, правозахисник. У добу тотального тиску влади  не боявся закликати до пробудження національної самосвідомості. В часи, коли соцреалізм був єдиним дозволеним напрямком, а будь-який прояв націоналізму жорстоко карали, Василь Стус більшість своїх творів присвячував Україні, українському народу.
Це важливо! Переглянь відеоурок та ознайомся з біографією В. Стуса:
https://www.youtube.com/watch?v=4RK0R6raZPo
Стоїчний — стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам.
Стоїцизм — стійкість, мужність у життєвих випробуваннях, а також напрям в античній філософії, що вимагав свідомого приборкання людиною своїх пристрастей.
Поезія В. Стуса — зразок стоїчної поезії у світовій ліриці.
Виразно прочитай або прослухай вірш В. Стуса "Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...".
Словникова робота.
Щовб — сходинка, перекладина драбини;
хлань — безодня;
врочить — передрікає;
запрагла — захотіла.
Опрацюй!
Паспорт твору «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе»
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: патріотична і філософська.
Тема: показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло, добро, краса; усвідомлення того, що повести його зможе лише правда! Це своєрідна поетична декларація митця.
Ідея: уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у своїх духовно-етичних домаганнях правди зазнає хитання і перешкод, але не зневіряється і вибирає духовну висоту.
Провідний мотив: незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.
Віршовий розмір: ямб.
Художньо-виражальні засоби:
епітети: буремний лет, високий вогонь, смертні грані, людські дерзання, чорна порожнеча, шлях правдивий; 
метафори: добро і правдо віку, душа запрагла неба, душа держить путь, не ступали людські сліди,
поза смертні хлані, врочить подив; 
гіпербола: крізь сотні сумнівів…, через сто зневір; алітерація звуків Р, С, Щ;
звертання: добро і правдо віку; 
символ: предтеча.


10.04.2020
Виразне читання поезій Ліни Костенко (напам'ять)

Прослухай поезії Л. Костенко, покладені на музику і виконані О. Богомолець.


"Недумано, негадано..." -  https://www.youtube.com/watch?v=sS81aoBPNa4  



Вивчи одну поезію напам'ять ("Страшні слова, коли вони мовчать..." або "Хай буде легко. Дотиком пера...").


06.04.2020
Митець і суспільство, індивідуальна свобода людини - центральні проблеми роману у віршах Л. Костенко "Маруся Чурай"
«Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це — партитура вічних мотивів духовного буття народу. Якщо в національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить воно не безнадійне і не безнадійна доля того слова — воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу»,— пише відомий літературознавець М. Слабошпицький. Про вічні мотиви духовного життя у їхніх конкретних виявах і буде мова сьогодні на уроці.
Переглянь буктрейлер:

Подивися відео: 
Кульмінація 1 — суд і вирок.
Зав 'язка — спогади Марусі про стосунки з Грицем.
Розвиток дії — Маруся йде на прощу.
Кульмінація 2 — облога Полтави.
Розв’язка — зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні. Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.
Особливості сюжету роману «Маруся Чурай»:
на початку твору — розв’язка, що поєднує його з новелою. Дві сюжетні лінії: визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти під прово­дом Б. Хмельницького; любовна лінія, що розвивається за принципом трику­тника: Маруся — Гриць — Іван Іскра.
Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її сло­вах», — каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «її пісні — як перло мно- гоцінне, як дивен скарб серед земних марнот».
Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших від­чувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями.
У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені найкращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, найкращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний ро­ман у віршах «Маруся Чурай» наскрізно.
Проблематика роману у віршах «Маруся Чурай»:
  • любові й зради;
  • патріотизму і пристосуванства;
  • митця і народу, свободи творчості;
  • причин утрати української державності;
  • родинних стосунків;
  • батьків і дітей;
  • виховання;
  • служіння народові.

Примітки: В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українце­ві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю...».
Історичне полотно твору - окрема сторінка, через яку ще раз висві­тилися долі героїв роману. І життєву лінію головної героїні, Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII ст., а ще точніше — періоду визвольної війни під про­водом Богдана Хмельницького. Представники козацької республіки в рома­ні — Богдан Хмельницький, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Яким Шибилист і ті, хто з небуття «повернулися в думі» (Яків Остряниця, Гордій Чурай, Павлюк, Наливайко). До цього славного лицарства належить і дід Галерник, «самітник і химерник», котрий «од трьох шабель ще й досі не загоєн». Грицько Бобренко теж козак, але він з часом засвоїть іншу мораль, далеко не козацьку, неодноразово повторивши Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям».
Любов і зрада, пісня й історія — найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.
Твір побудований на антитезі — протиставленні високого й низького, призе­мленого й духовного. Вибір життєвих пріоритетів ділить персонажів твору на два світи, які перебувають у жорсткому конфлікті. І всі події життя героїв визначаються їх належністю до котрогось із цих світів. Протиборство двох таборів не лише соціальне — воно має ширше підгрунтя. Соціальне розшару­вання помітне вже в першому розділі, коли знайомимося із запорожцями та «домариками»; наявна також і відмінність їх духовних світів. Саме цей конф­лікт у романі — чи не найголовніший. Для українця того часу основний спо­сіб життя — осілий, тобто життя хлібороба, селянина. Тому, наприклад, не можна сприймати образ Бобренчихи, яка закопалася в землю, «як кріт», лише негативно. Цей образ радше правило, ніж виняток. Винятком є Маруся — з її духовним буттям понад своїм часом.
За роман у віршах «Маруся Чурай» і збірку поезій «Неповторність» 1987 р. Ліна Костенко удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Пройди тест за романом "Маруся Чурай". Скріншот результату надішли у Viber.
https://naurok.com.ua/test/roman-lini-kostenko-marusya-churay-87550.html

13.03.2020
Виразне читання поезій шістдесятників (напам'ять)

Переглянь презентацію: https://ppt-online.org/35692

Вивчи напам'ять один вірш поетів-шістдесятників.


16.03.2020
Творчий шлях Ліни Костенко. 
Особливості індивідуального стилю поетеси

Опрацюй життєпис Ліни Костенко.


Напиши листа Ліні Костенко, у якому вислови побажання до дня народження.


20.03.2020
«Страшні слова, коли вони мовчать…», «Хай буде легко. Дотиком пера…» Л. Костенко - ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва, 
його роль у суспільстві

Прослухай поезію "Страшні слова, коли вони мовчать...": 
Підготуй ідейно-художній аналіз вірша. Скористайся підказкою:

Прослухай вірш "Хай буде легко. Дотиком пера...", покладений на музику: 


Вивчи напам'ять одну поезію.
                                              23.03.2020
«Недумано, негадано…» - інтимна лірика Л. Костенко як спонука до роздумів про суть кохання. Мотив єднання людини зі світом рукотворної краси й природою в поезії  «По сей день Посейдон посідає свій трон…». Зв'язок вірша з античною міфологією

«Музична пауза»
Прослухай пісню «Недумано, негадано...» у виконанні О. Богомолець.

Робота над віршем «Недумано, негадано...»
▼ Визнач вид лірики.
▼ Доведи, що лірична героїня переживає кульмінацію свого почуття.
▼ Якими словами виражено стан її душі? Чи є в душі місце підсвідомій тривозі і сумнівам?
Вірш «Недумано, негадано...» — неперевершений зразок інтимної лірики. Для Ліни Костенко кохання — всеохопне почуття, і лірична героїня віддається йому повністю: «...я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя». Провідним мотивом твору є освідчення ліричної героїні в коханні, ідея — оспівування краси й сили любові: «А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю!». Почуття закоханої сильні й глибокі, вони суголосні красі навколишньої природи, самому життю — «Ловлю твоє проміння крізь музику беріз». Одухотворений образ ліричної героїні зливається з образом авторки, відтак розкриває відвертість, щирість самої Ліни Костенко, яка своїм коханим віддавала своє серце і душу — «Люблю до оніміння, до стогону, до сліз».
Текст поезії багатий на метафори: «кадильниці світань», «музика беріз», вечір «пахне м’ятою»; риторичні оклики: «Я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя!».
Опрацювання вірша «По сей день Посейдон посідає свій трон»
2011 року було видано збірку вибраних поезій «Річка Геракліта». Низку вперше друкованих поезій присвячено й античним мотивам, де внесений у площину вічності давньогрецький світ протиставлено світу сучасному.
Виразно прочитай вірш.
Словникова робота.
Амур (у римській міфології) — божество кохання.
Гламур — шарм, зачарування.
Між Сціллою і Харібдою — крилатий вислів, що походить з грецької міфології. За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессінської протоки жили два чудовиська — Сцілла і Харібда, нападали на мореплавців і пожирали їх. Вислів вживається у значенні: опинитися в ситуації, коли маєш обрати між двома можливими діями, проте обидві небезпечні; потрапити в небезпеку, що загрожує звідусіль.
Олімп (у грецькій міфології) — гора Олімп вважалася священним місцем, де перебував Зевс та інші боги.
Парнас — син Посейдона і німфи Клеодори; його ім'ям назвали гору Парнас; парнас — в античній і європейській культурі — символ поезії.
Пегас — міфічна істота у вигляді крилатого коня, символ поетичного натхнення.
Посейдон (у грецькій міфології) — верховний морський бог.
Танкер — самохідне паливне судно для перевезення рідких вантажів без тари.
Фавн (у давньоримській міфології) — бог полів, лісів і покровитель пастухів та отар.
Юнона — римська богиня.
▼ Який мотив поезії? (Потреба людини наповнювати світ прекрасним; єднання людини з мистецтвом та природою; здатність людини протистояти дрібному й бачити величне).

Прочитай роман у віршах "Маруся Чурай".



                                             27.03.2020
Історико-фольклорна основа  роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання
Теорія літератури
Роман у віршах — різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, у якому поєднані особливості і ліричного, і епічного зображень, що веде до багатоплановості художнього світу. Межує з драматичною поемою, віршованою повістю. Поширення набув у XIX—XX ст. Зразки роману у віршах: «Дон Жуан» Дж. Байрона, «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна, «Марина» М. Рильського, «Маруся Чурай» Л. Костенко.
Паспорт твору
Жанр: історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах.
Тема: зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної поетеси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України XVII ст.; усенародна участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.
Ідея: возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки; утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцтва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незалежності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, глибоку віру в духовну силу й могутність українців.

Переглянь буктрейлер:

Переглянь відео з аналізом твору, занотуй:

Підготуй письмову характеристику Марусі Чурай.
Надішли у Viber або на електронну адресу valentinasavchuk1109@gmail.com


Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)

Дорогі діти, на цій сторінці короткі роз'яснення, де шукати матеріали для дистанційного навчання, як їх виконувати. Пам'ятаєте д...

  • (без названия)
  • (без названия)
    Дорогі діти, на цій сторінці короткі роз'яснення, де шукати матеріали для дистанційного навчання, як їх виконувати. Пам'ятаєте д...