10-Б клас українська література

28.05.2020
Підсумковий урок

 26.05.2020
Віртуальна екскурсія музеями українських письменників. Список літератури для читання влітку
Приєднуйся до віртуальниої екскурсії:

 СПИСОК ХУДОЖНІХ ТВОРІВ
(ТЕКСТОВИЙ МІНІМУМ)
1.  Микола Хвильовий.  «Я (Романтика)».
2. Юрій Яновський. «Майстер корабля».
3. Валер’ян Підмогильний. «Місто».
4. Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом».
5. Микола Куліш. «Мина Мазайло».
6. Осип Турянський . «Поза межами болю».
7. Іван Багряний. «Тигролови» (повністю).
8. Олександр Довженко. «Щоденник», «Зачарована Десна».
9. Ліна Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай».
10. Олесь Гончар. «Модри Камень».
11. Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном».


21.05.2020
Урок літератури рідного краю
Літературні персоналії територіальної громади (поезія)
http://lutsk-school3.edukit.volyn.ua/biblioteka/literatura_ridnogo_krayu/
19.05.2020
Контрольна робота №6
Творчість Лесі Українки, М. Вороного, О. Олеся
Тестування
Пройди тест:
14.05.2020
Драматичний етюд "По дорозі в Казку". Дорога в Казку - 
символ духовних поривань до кращого життя. Маса, гурт людей і їхній провідник. Лідер - сильна особистість. Трагічна суперечність між мрією, духовністю й жорстокістю
Драматичний етюд (фр. etude — вивчення, нарис) — невеликий, як правило, одноактний віршовий чи прозовий драматичний твір, у якому представлено епізод чи фрагменти світу, а дійові особи зображуються лаконічно, пунктирно, стаючи образами-символами.
Переглянь буктрейлер:
Опрацюй презентацію:
Порівняльна характеристика юнака і Юрби
Він
Юрба
Має мету, якої прагне досягти
Байдужа, пасивна
Не бажає жити в темряві, в лісі, в болоті: «Я вас поведу до світлої мети»
Звична до неволі, до існування в умовах, не гідних людини. 
Веде беззмістовне життя
Син кобзаря
Бездуховний знеособлений натовп
Сіє духовність і добро. Його кредо: «Згоріть в житті — єдине щастя»
Не спроможна до високих поривань навіть в ім'я майбутнього своїх дітей
Вірить у свою спроможність довести людей до Казки, дбає про їхнє щасливе майбутнє
Живе сьогочасними меркантильними інтересами
Уособлення людини, яка заради мрії, досягнення мети здатна стерпіти будь-які випробування
Уособлення людей морально і духовно сліпих
Образи-символи у творі.
 У тексті декілька разів згадується квітка маку. Мак у творі — це символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне покращити життя людей. О. Олесь у драмі використовує також і християнський символ — терен, терновий вінок, який також є символом жертви заради інших. Повертаючись у ліс, натовп обирає нового провідника: людину, подібну до горили, духовно збіднілу й обмежену. Ця людина символізує новий ідеал Юрби. Прийшовши до тями після розправи, Він бачить хлопчика в білому вбранні, який, почувши стогін зраненого, спішить йому на допомогу. Хлопчик прийшов із Казки, він є символом нового покоління, якому належить творити майбутнє. Хлопчик мав намір зірвати квітку папороті, яка в українському фольклорі є символом щастя і безсмертя народного волелюбного духу. Сама ж дорога в Казку сприймається як символ духовних поривань людини до кращого життя.
Завдання
Підготуйся до контрольної роботи (повтори творчість Лесі Українки, М. Вороного, О. Олеся).

 12.05.2020
"Чари ночі" - перлина інтимної лірики української поезії. Мотив краси кохання й молодості, філософські роздуми про гармонію людини і природи. Музичність, звукова виразність поезій. Майстерність у відтворенні настрою, емоцій. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів ("О слово рідне! Орле скутий!...")
Подивися відео (виразне читання поезії "Чари ночі"):
Опрацюй!
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: інтимна лірика. 
Жанр: романс.
Мотиви: захоплення красою життя і красою кохання.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
Художні особливості: щоб вирішити ідейно-художній задум, поет вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почутті в, відтво­рення динаміки розгортання ліричного сюжету. Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів: власне автора, ліричного героя і «ти», тобто адресата, умовного співрозмовника.
Ця поезія — заклик не забувати, що життя — мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною. Ключовими у вірші є слова «Лови летючу мить життя!», «Гори! Життя — єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла», що символізують молодість, кохання, весну. Вірш побудовано на наскрізному паралелізмі «людина - природа». Автор використовує традиційні для любовної лірики образи, сим­воли: солов’ї, зорі, ніч, квіти. Передаючи красу кохання, поет уживає мета­фори («палкі обійми ночі», «бенкет весна справляє», «летять до хмар тума­ни», «свято радісне квіток»). Солов’ї, зорі, квіти — традиційні для любовної лірики і фольклору образи. Цим твір близький до народного.
Художній напрям, стиль: модернізм: символізм.
Примітки: Поезія входить до збірки «З журбою радість обнялась». Вірш називають ше­девром української лірики. Він став популярною народною піснею («Смі­ються, плачуть солов’ї...»). Олександр Олесь у цій поезії відтворив власну філософію життя. Її сенс передано у словах «Лови летючу мить життя!», «Гори! Життя — єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла».
Поезія сповнена вітаїстичних (життєствердних) мотивів. Автор уславлює кохання, повнокровність людського буття. Життя прекрасне, проте швидко­плинне, і тому потрібно цінувати кожну його хвилину.
Прослухай вірш "О слово рідне! Орле скутий!..."
Опрацюй!
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: патріотична лірика.
Жанр: вірш-медитація (історико-філософське осмислення ролі рідного слова, зага­лом митця в історичній долі народу).
Мотиви: щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить ізневажає; заклик любити й берегти рідне слово.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафо­ра «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників.
Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві ме­тафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім бать­ків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво лю­бити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на пере­слідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя.
Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматич­ну історію України, стало духовною зброєю народу.
Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмис­лює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості.
У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного прос­тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.
Художній напрям, стиль: модернізм: символізм.
Примітки: Продовжуючи традиції Т. Шевченка і Лесі Українки, Олександр Олесь у цьому вірші звеличує рідне слово, яке допоможе пробудити історичну па­м’ять нації. У ньому він зворушливо передав свою любов до рідного слова, в якому відбились вікова історія України, краса і ніжність природи, духовне багатство рідного народу.

Перегукуючись із творами Лесі Українки, вірш передає прагнення поета, щоб рідне слово стало його мечем і сонцем у боротьбі за визволення рідного краю.
Вивчи напам'ять поезію"Чари ночі".

 07.05.2020
О. Олесь (О. Кандиба). Коротко про життя і творчість, світоглядні переконання митця. Неоромантичні, символістські тенденції у творчості
("З журбою радість обнялась...")
Олександр Олесь — один із найвизначніших ліриків ХХ століття. Його поезія, надзвичайно мелодійна, сповнена загадкових ритмів, тонів, завдяки свіжості поетичних образів, плавності та легкості віршів, сміливості деяких прийомів розширила тематичний і стильовий діапазони українського художнього слова.
Ознайомся з біографією О. Олеся, переглянувши відео:

Олександр Олесь — тонкий лірик, співець краси й кохання. Його твори про­низані глибоким ліризмом, щирістю й подеколи сумом. Як у житті переплітають­ся біле й чорне, сміх і сльози, у поезії Олеся переплітаються радість і журба.
Виразно прочитай поезію "З журбою радість обнялась...".
Опрацюй!
Аналіз поезії
Вид лірики: інтимна (любовна).
Жанр твору: романс.
Провідний мотив. У поезії «З журбою радість обнялась» автор намага­ється визначити для себе й для читача, що сильніше: журба чи радість. Обидва ці почуття наснажують творчість поета, яка народжується із страждання, а радість дає упевненість у житті.
Композиція твору. Вірш «З журбою радість обнялась» — це лише дві строфи монологу ліричного героя, але в цих рядочках сконцентрована ціла гама почуттів.
Ліричний герой — чоловік, у монолозі якого є два етапи спо­віді, де розвиваються й зіставляються настрої й почуття в душі героя-мрійника.
Мовні засоби твору. Центральним прийомом вірша є антитеза з відтінком оксюморону. За допомогою цього прийому автор передав суперечливі почуття, що охоплюють ліричного героя: журба і радість — це відчуття самого життя, де всьому є місце;
метафора: «з журбою радість обнялась», «з дивним ранком ніч злилась», «одна летить, друга спиня»;
алітерація: журба, жемчуга;
асонанс: у, о, а, і;
риторичне питання: «І як мені розняти їх?» змальовує єдність протилежних на­чал;
анафоричне питання: «І дужчий хто — не знаю я?»;
антитези: журба — радість, сльози — сміх, летить — спиня, ранок — ніч теж підпорядковано ідеї показати різноманітність і багатогранність життя; 
порівняння: «в сльозах, як в жемчугах, мій сміх»;
недомовлення («З журбою радість обнялась... І дужчий хто — не знаю я...») підкреслює цю думку.
Вірш написано чотиристопним ямбом:
З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?
Твір «З журбою радість обнялась...» забарвлений чарівною наспівністю й мило­звучністю, якоюсь недомовленістю. Журба і радість перетворюються на живих іс­тот, поміж яких стоїть авторське ліричне «Я». У вірші реальність переплітається з містикою, створюючи багатогранний образ світу, у якому поряд живуть журба і радість, сміх і сльози, між ними йде боротьба, а хто виграє — невідомо.



05.05.2020
Узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр символістського твору. Мотив самотності людини. Згадка про революцію як данина естетиці доби соціальних перетворень ("Інфанта")

Ознайомся з поезією М. Вороного "Інфанта", виконай тестові завдання і склади паспорт твору (у кінці презентації).
Словникова робота.
Інфанта — в Іспанії та Португалії називали неповнолітніх принцес.
Сильвета — силует, тінь.
Вуалета (вуаль) — легка прозора тканина.
Домінанта — головний.
Переглянь презентацію:
Виконай тестові завдання і склади паспорт твору.
(див. презентацію https://www.youtube.com/watch?v=VafiubHJmiY )


30.04.2020
Єдність краси природи і мистецтва, образотворчі засоби в поезії "Блакитна Панна"
Під впливом Європейського символізму розвинулася модерна українська поезія початку XX ст. Елементи й впливи символізму помітні й у творчості М. Вороного. Творчість М. Вороного — це перша декларація ідей і форм українського символізму. Іван Лучук: „Перший правдивий модерніст української поезії... Мав сміливість понад усе цінувати красу, прагнув облагородню- вати марудну дійсність. Володів екстраординарним відчуттям слова...” Він одним з перших в українській літературі звернувся до складного явища європейського модернізму та французь-кого символізму. „Блакитна панна” (1912) — зразок поезії символізму, який відкриває цикл поезій „Гротеск”.

Прослухай поезію "Блакитна Панна":

Поезія „Блакитна Панна” створена в традиціях європейського символізму. Провідний мотив твору — обоготворення ідеального жіночого образу, возвеличення краси весняної природи та утвердження її єдності з мистецтвом.
Блакитна панна — це втілення Весни „у серпанках і блаватах”. Поет надає цьому образу широкого символічного змісту — пробудження, молодість, кохання.
У легкій, витонченій формі автор складає гімн природі, молодості, натхненню. Уся земля возвеличує весну, виспівуючи їй: „Осанна!” — і тривожить душу ліричного героя.
Поряд із традиційними у фольклорі та в літературі сталими епітетами — весна „запашна”, „чарівна”, „у прозорих шатах”, „у серпанках” поет створює авторські порівняння — „а вона, як мрія сна чарівна”; гіперболи — „сміючись на пелюстках, на квітках”; метафори — „в душі моїй, в сяйві мрій в'ються хмелем арабески”; використовує мистецькі терміни — „арабески”, „фрески”, „гротески” та урочисту біблійну лексику — „Осанна!” Вдало вжито синтаксичні художні засоби: інверсія — „лине вся”, „крізь блакить майорить”, „сяє вродою святою”; окличні речення — „ось вона — Блакитна Панна! Її виспівує: „Осанна!”. Такі художні засоби надають поезії „Блакитна Панна” неповторного інтелектуально-мистецького забарвлення. 
Вивчи поезію "Блакитна Панна" напам'ять.

 28.04.2020
М. Вороний - ідеолог модернізації української літератури. Естетична програма митця, націленість на модерністські течії в новій літературі. Його творчість - перша декларація ідей і форм символізму
Історія української літератури поповнюється іменами письменників, творчість яких протягом тривалого часу була недоступною широкому колу читачів.
Більшовицька тоталітарна система перервала життя Миколи Вороного, так само вбили його сина Марка, також поета, намагаючись вбити під корінь український рід, знищити цвіт нації. Вони є жертвами сталінського геноциду, який знищував національно свідому інтелігенцію, аби поставити Україну на коліна. Багато років радянська влада замовчувала або перекручувала правдиві факти про творчість митця. Нам випала чудова нагода ознайомитися з життям і творчістю цього поета. Недарма його називають співцем краси, а її він бачить усюди: у чарах природи, у людях, у словах...
Прочитай основні біографічні відомості М. Вороного.
Переглянь відео:

ОПРАЦЮЙ!!!
Основні мотиви лірики Миколи Вороного.
1. Роль поета і поезії в суспільному житті („Іванові Франкові”, „До моря”, „Пам'яті М. Лисенка” „Івану Котляревському”).
2. Патріотичні мотиви, Любов до України („За Україну”, „Краю мій рідний”, „Євшан-зілля”, „Україно! Мамо люба!..”, „Молодий патріот”, „О рідна земле, люба моя нене!”).
3. Віра в український народ, сподівання на краще майбутнє („Коли ти любиш рідний край...”, „Гей, хто має міць” та інші).
4. Інтимна лірика („На скелі”, „Ні, не забув”, „Нічого, нічого”, „Нехай і так”, „Ти не любиш мене...”, „Чи зумієш?”, „Ти не моя...”, „Зрада”, та інші).
5. Пейзажна лірика („Блакитна панна”, „На озері”, „Краса”, „Зоряне небо”, „До моря” та інші).
6. Урбаністичні мотиви („Співи старого міста”).

Літературна та театральна діяльність.
У Львові М. Вороний занурюється в роботу. Він працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, був режисером українського театру товариства «Руська бесіда», у редакції журналу «Житє і слово» вів рубрику «Вісті з Росії», допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час виконував обов'язки неофіційного редактора журналу «Зоря». Однак вплив на поета-початківця мають не тільки 
І. Франко та його однодумці, а також і французькі символісти Бодлер та Мореас, німецькі філософи-ідеалісти Шеллінг, Шопенгауер, Шлейєрмахер.
З 1897 року Вороний проживає у Східній Україні, протягом чотирьох років він актор театральних труп 
М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.
1901-го року Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова, але не припиняв активної літературно-громадської діяльності. На цей час припадає проголошення Вороним гасла «чистого мистецтва». У «Літературно-науковому віснику» він опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур».
  • М. Вороний видав альманах «З-над хмар і долин». Вийшов 1903 року.
  • Він звернувся до українських письменників із пропозицією надсилати твори, у яких відсутні «заспівані тенденції та вимушені моралі».
  • М. Вороний закликав писати інакше, «по-сучасному», оновлювати літературу, виходячи насамперед із суто художніх вимог і завдань.
  • Сергій Єфремов у статті «В поисках новой красоты» назвав цей заклик маніфестом українського модернізму.
  • В основі модернізму М. Вороного лежав естетизм. М. Вороний проголосив культ краси, естетики. Він застерігає письменників від «творів грубо-натуралістичних, брутальних», закликає відійти від шаблонів, що склалися в літературі, відкинути сталі теми, відмовитися від тенденційності, «натомість бажало б ся творів хоч з маленькою ціхою оригінальності, з незалежною свобідною ідеєю, з сучасним змістом; бажало б ся творів, де б було хоч трохи філософії, де б хоч клаптик яснів того далекого блакитного неба, що від віків манить нас своєю неосяжною красою, своєю незглибною таємничістю…» На думку М. Вороного, найкраще прагнення людини, її бажання краси, пошуки кохання, роздуми над сенсом життя може передати поезія символізму. Справді, у французьких символісті, особливо у П. Верлена, С. Малларме, філософські пошуки часто виступають осереддям поетичних творів.
  • Чому І. Франко не міг змиритися з тими основними постулатами модернізму, які пропагував М. Вороний? У якому своєму творі і як він про це говорить? (І. Франко, схвально ставлячись до нових віянь в українській літературі, не міг змиритися з тими основними постулатами модернізму, які пропагував М. Вороний. У вступі до поеми «Лісова ідилія» Каменяр назвав Миколу Вороного «ідеалістом непоправним», який вимагає від авторів:
    Пісень давайте нам, поети,
    Без тенденційної прикмети,
    Без соціального змагання,
    Без усесвітнього страждання,
    Без нарікання над юрбою,
    Без гучних закликів до бою…
    І. Франко утверджував думку про те, що «сучасна пісня не перина… вона вся пристрасть і бажання, і вся вогонь, і вся тривога, вся боротьба, і вся дорога…»)
Останні роки життя.
На початку 30-х років митця засудили, вирок — трирічне заслання до Казахстану. Вирок було замінено забороною проживати в Україні. Син Марко прагнув добитися помилування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.
Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно визначити, що Микола Вороний проходив по груповій справі з традиційним для того часу формуванням „за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації” Репресований у 1934 р. Розстріляний 7 червня 1938 року. Архів Вороного зберігається в інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України. Реабілітовано посмертно у 1957 р.

 Теорія літератури
Символізм — літературно-мистецький напрям кінця XIX — поч. XX ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії А. Шопенгауера, «теорії невідомого» Едуарда Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки за допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Зумовлена цією установою поетика символізму вирізнялася глибоким культом «слова, як такого» («світ слова»), великою увагою до музичності, формальних пошуків, ускладнених образів й асоціацій, нахилом до таємничості, а то й містичності, що виявлявся особливо у використанні натяків і недомовок, в уживанні великих літер у деяких словах для підкреслення їх особливого значення тощо.
Символісти вбачали мету мистецтва в тому, щоб утілити ідею у зрозумілий людині символ та розвинути її за допомогою нескінченних гармонійних варіацій. Тому поети-символісти іноді дивували читача згадками про звучання запаху, колір ноти, аромат думки.
У пошуках вічної Ідеї, вічної Істини символісти використовували такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, музичність, сугестію, багатозначність слів, аналогії, абстрагованість образів тощо. Усе це обумовлює і складність сприйняття символістських творів.
23.04.2020
Природа і людини у творі. Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі особистості, дійсністю і мрією. Почуття кохання Мавки і Лукаша як розквіт творчих сил людини. 
Художні особливості драми-феєрії
Опрацюй!!!
Твір Лесі Українки „Лісова пісня” присвячено проблемі хибного протистояння людини і природи, протиборству високих поривів людської душі з болотом буденного існування.
Лукаш і Мавка — образи, які втілюють уявлення про людину з її непослідовними поривами до духовно красивого життя. Обидва персонажі мають риси вимріяної поетесою гармонійної людини — пристрасної, щирої, здатної відверто виявляти свої почуття і жити в злагоді з природою.
Лише природа, на думку Лесі Українки, може навчити людей, як жити вільним, красивим, духовно багатим життям. Донька лісу Мавка і селянський син Лукаш знаходять щастя у сильному і справжньому коханні. Та Лукашеве щастя недовге: він був щасливий, поки жив тим, про що його душа співала „виразно-щиро голосом сопілки”. Коли ж пішов проти природи, то зрештою втратив радість, любов, навіть людську подобу.
Лукаш помирає. Людина програє у безглуздому двобої з природою. Хто винен у цьому? Лукаш мав дар, на який не зважали інші люди, який не усвідомлював навіть сам, і тільки дитя природи Мавка змогла той дар оцінити:
Я тебе за те люблю найбільше,
Чого ти сам в собі не розумієш...
Цей дар — музика, мистецтво, творчість, з яких виросло їхнє кохання. Але хлопець занедбав свій талант, свою душу задля дріб'язкових інтересів. Зрада Лукаша — це передусім зрада самого себе. Саме тому Леся Українка застерігає: відчуження людини від природи руйнує її душу.
Щоб краще простежити зв'язок людини з природою, поринемо в атмосферу місцевості лісу, де відбуваються події.
Композиція твору ґрунтується на чіткому співпаданні відповідних подій та пір року.
Весна –початок кохання Мавки та Лукаша. 
Літо – розквіт кохання Мавки  та Лукаша.
Осінь – зрада Лукаша, одруження з Килиною; розпач Мавки.
Зима – Лукаш з вовкулаки стає людиною, жалкує за втраченим.
  Мавка гине, залишається тільки її безсмертна душа. Лукаш   замерзає.

Події у творі розпочинаються навесні. Рання весна, природа ще спить, але у всьому відчувається чекання якогось поштовху, щоб відбулося чудесне пробудження. І ось звучить голос Лукашевої сопілки — „ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі”. Прокидається лісова красуня Мавка, і їй здається, що „весна ще так ніколи не співала, як тепер”.
Події другої дії відбуваються пізнім літом. „На темнім матовім листі в гаю де-не-де видніє осіння прозолоть. На галяві вже збудовано хату, засаджено городець. На одній нивці пшениця, на другій — жито...” Такі зміни відбулися у природі, за цей час змінилися і Мавка з Лукашем. Лукаш більше не грає на сопілці, не слухає казкових розповідей дядька Лева, віддалився від нього, втратив щирість, привітність, ніжність у стосунках з коханою. Буденщина руйнує поезію Лукаша.
Природа у третій дії зовсім не така, як у двох попередніх — вона непривітна, ворожа до людини. „Хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови. Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям, що розлягається все дужче, дужче і враз обривається. Настає тиша.
Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний морок”.
Лукаш не зміг „своїм життям до себе дорівнятись”, тобто не зрозумів, у чому його поклик, щастя, що наймиліше і найдорожче у житті, і перетворився на вовкулаку. Мавка потрапляє до „Того, що в скалі сидить”. Проте, пройшовши муки забуття, втративши свій чарівний образ, повертає Лукашеві людську подобу.

Чому Мавка, часточка лісу, такого щедрого і багатого, говорить: „Ні, я таки зовсім, зовсім самотня...”? (Мавка почувається самотньою серед своєї лісової рідні, бо відчуває байдуже ставлення до себе: нікому немає діла до неї, ніхто не цікавиться її почуттями. Світ природи бездушний. Розуміння цього приходить до Мавки разом із коханням, під впливом якого у героїні народжується душа, розкриваються її очі на навколишній світ. Тепер Мавка починає усвідомлювати, що не може залишатися часточкою бездушної природи і жити лише для себе. Вона хоче жити для коханої людини. Поява душі змінює Мавку.)
Мавка до останнього бореться за щастя, за справжні, великі почуття, в кінці спалахує раптом давньою красою в зорянім вінку. Любов не загинула, бо героїня має у серці „те, що не вмирає” — духовну велич і нездоланне кохання. Через образ Мавки письменниця розкриває мрію про красиву, щиру, обдаровану, волелюбну людину, утверджує думку, що людина — творець краси. Зближення Лукаша з Мавкою — перемога світлого і благородного в характері героя.
 Теорія літератури.
Неоромантизм — творчий метод, що поєднує реалістичне з романтичним.
Ознаки неоромантизму:
□ властива виразність суспільних ідеалів;
□ прагнення до визволення особистості;
□ психологізм, емоційно-інтуїтивне пізнання світу, прагнення до повноти буття;
□ виявлення людського потенціалу, спроби поєднати ідеал з життєвою правдою;
□ у центрі зображення — яскрава, неповторна особистість, що протистоїть сірій масі.
Ознаки неоромантизму у творі: утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей; конфлікт між буденним життям і високим пориванням душі особистості, дійсністю і мрією; індивідуальність і натовп.
Художні особливості твору 
□ В основі — ідейний конфлікт між героями.
□ Тяжіння до філософських узагальнень, міфологічності.
□ Ліричність, емоційність, навіяні ремарками, монологами, діалогами.
□ Афористичне завершення окремих сцен.
!!! Вивчи напам'ять останній монолог Мавки ("О, не журися за тіло...").


21.04.2020
Символічність образів Мавки і дядька Лева - уособлення духовності і краси. Мати Лукаша й Килина - антиподи головної героїні мавки. Симбіоз високої духовності й буденного прагматизму в образі Лукаша
Подивися та опрацюй презентацію:


Паспорт твору

Рід: драма.
Жанр: драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема)
Тема: зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах.
Головна ідея: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.
Головна проблема: пошуки ідеалу людини.
Проблематика твору:
v   людина і природа;
v   людина і мистецтво;
v   проблема добра і зла;
v   проблема кохання;
v   проблема самозради.

 Характеристика образу Мавки
У Мавці гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Великі очі, що грають різними кольорами, розкривають її швидке і глибоке сприйняття дійсності, вразливу і добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові, любов до квітів свідчать про неабиякий естетичний смак, нестримний потяг до прекрасного.   Мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. Все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від Лукаша. Глибоке і самовіддане кохання до Лукаша – найкращий цвіт її душі.   Мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. Леся Українка наділила Мавку співучою, подібною до дзюрчання струмка, мовою, дала ій прекрасну вроду. Вона розуміє мову дерев, квітів. Образ Мавки є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю до людини і здатна на самопожертву в ім’я людини, вона має «в серці те, що не вмирає». Отже, Мавка є втіленням всього доброго, гарного, світлого, є втіленням вимріяного щастя.

 Характеристика образу Лукаша
Лукаш — ще зовсім молодий, гарний, чорнобривий, стрункий парубок. Ніжний спів його сопілки порушив лісову тишу й сповнив ліс світлом і теплом. Почувши його мелодію, уся природа пробудилася, неначе при сході сонця.
У весняному лісі Лукаш зустрівся з лісовою красунею Мавкою. Спалахнуло перше кохання молодих сердець, і від їхнього щастя забуяло все довкола.
Спочатку Лукашеве кохання було палким і щирим: він захоплюється вродою Мавки, захищає її від переслідувань Перелесника, кидається в ніч за світлячками, щоб прикрасити ними розкішні коси коханої. Але все це швидко минає Любов Лукаша не витримує перевірки буденщиною, і він врешті-решт погоджується на шлюб із моторною вдовою Килиною, яку підшукала йому мати. Така пасивність парубка цілком відповідає добре знайомим Лесі Українці звичаям поліського села, де за жениха все вирішували його батьки.
Не маючи вольового характеру, Лукаш легко піддається впливові обставин. Він намагається виправдатися перед зрадженою ним Мавкою.
Найбільша біда Лукаша в тому, що він сам не розуміє, який має творчий дар — його гра на сопілці нікого не залишає байдужим.

Поряд із змінами у поведінці Лукаша змінюється і його мова: із лагідної й поетичної вона стає різкою, навіть брутальною: «Ай дай спокій! Не маю часу»,— кидає він засмученій Мавці, яку занапастив.

Характеристика образу дядька Лева
Леся Українка писала цей образ з реального волинського селянина Лева Скулинського з села Нечимного. Дядька Лева поважають всі, прислухаються до його порад. Він багато знає і має великий життєвий досвід. Він людина честі, йому вірять як реальні, так і казкові образи. Таку повагу він заслужив тим, що був людиною слова, порядною і мудрою.
Дядько Лев "дуже добрий з виду", у нього "довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки", на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свідчить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить.  Змальований світлими фарбами. Зовнішність дядька Лева гармоніює з душевною його красою та з ніжною красою лісового куточка. 
В образі дядька Лева Леся Українка втілила мудру, із знанням законів природи людину, яка уміла використовувати дари природи, бо жила й діяла у злагоді з її законами. Дядько Лев — це духовно багата особистість, образ, що символізує велич і красу нашого народу.

Мати Лукашева - рідна сестра Лева. Вона, вдова, бажаючи своєму синові щастя, стала рабинею загальноприйнятої, породженої суспільством думки про власність як про єдине щастя. Ця ж біда  спіткала й Килину. Залишившись вдовою з вдома дітьми, вона піклувалась перш за все про те, як їх нагадувати, одягнути, як утвердити для них "авторитет" серед людей. І в погоні хоч за якими-небудь матеріальними статками, за найнеобхіднішим для існування своїх дітей вона також загубила свої духовні скарби, а може, навіть не змогла їх і придбати за тієї безперервної турботою про хліб насущний. Найстрашніше, що багато таких нещасних, які поневолені дріб'язковими турботами, не почуваються їхніми рабами, хоч вони є ними. І для того, щоб раби збагнули своє становище й відчули, наскільки воля прекрасна  порівняно з рабством, Леся Українка "посилає" до людей Мавку.

Мавка                                                       Килина
1.Міфічна істота                                    1. Молода вдовиця
2.Романтична                                         2. Заздрісна
3.Волелюбна                                          3. Хазяйновита
4.Гармонійна                                         4. Хитра й підступна
5.Щира                                                   5. Жадібна
6.Вірна                                                    6. Бідність духовного світу
7.Добра та чемна                                   7. Прагнення до збагачення

8.Благородна натура                             8. Дріб’язкова та нещира

Опрацюй і занотуй до зошита!!!


16.04.2020
Драма-феєрія "Лісова пісня". 
Фольклорно-міфологічна основа сюжету
Не з античних сюжетів, а на „місцевому” матеріалі зродилася геніальна драма-феєрія Лесі Українки „Лісова пісня”. Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.
Словникова робота
Драматична поема — це жанр, що поєднує прикмети драматургії й поезії, це віршована п'єса, яка об'єднує в собі драматичний та ліричний, а також сценічний способи відображення дійсності. В основі драматичної поеми — психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів.
Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, у якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти.
Драма-феєрія — це п'єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.
Мавка, русалка лісова — (в українській міфології) — дівчина, яка здебільшого мешкає в лісі.
Потерчата — діти, які померли нехрещеними.
Пеглянь відеоурок:
Прочитай драму-феєрію "Лісова пісня", підготуй письмову характеристику образів та надішли у Viber.


14.04.2020
УМР. Написання асоціативного етюду, 
викликаного певним художнім образом
Етюд – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, в якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений із життя, відтворює внутрішній стан людини, нерідко на тлі співзвучного пейзажу.
Художня асоціація – зв'язок уявлень, коли одне з них у людській свідомості викликає низку інших, інколи ірраціональних уявлень (чистий – божественний), контрасту (добро – зло), суміжністю в часі (весна – цвітіння) чи в просторі (поле – жито) і постає як наслідок естетичного освоєння дійсності. 
Асоціативний етюд – невеликий за обсягом твір, основою якого є уявлення, викликане у людській свідомості на основі власного досвіду, вражень.
Який образ  із творів Лесі Українки тобі імпонує?
Асоціацій може виникнути велика кількість, починаючи від загальнолюдських понять (кохання, вірність, мрія), імен героїв твору, до асоціативного ряду, пов’язаного з географічною локацією (ліс, село, озеро), стихією (мороз, спека), предметним зображенням і под. Відштовхуйся від першої асоціації, що виринула в думці, і створюй свій твір. Переказувати сюжет твору не потрібно. Створи власний.
Настанова: кожен з вас зараз стане сценаристом. Ви напишете власний фільм, під час прочитання якого я маю відчувати усю картинку з паперу зором і слухом.

!!! Напиши асоціативний етюд за віршами Лесі Українки. Надішли у Viber.


09.04.2020
Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети ("Мріє, не зрадь"). Зображення повені людських почуттів 
у вірші "Стояла я і слухала весну..."

Прослухай вірш:

Вірш “Мріє, не зрадь” Лесі Українки пройнятий оптимізмом. У ньому прославляється подвиг борців за волю. Поетеса стверджувала, що народ – це творець всіх цінностей і багатств, оспівувала безсмертя народу та велич його творчої праці. 
Рік написання -1905.
Жанр: філософська лірика. 
Тема: зображення сильної волі та віри, самозречення заради високої мети. 
Ідея: заклик до боротьби за навколишнім та своїм внутрішнім світом заради досягнення цілей, заради здійснення мрій. 
Римування: перехресне.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм. 
Визнач художні засоби вірша: епітети, метафори, риторичні звертання та оклики, анафора, інверсія, гіпербола. 

Подивися відео:


Жанр: пейзажна лірика

Ідея: віра в перемогу світла над темрявою, життя – над смертю.

Тема: любов до навколишнього світу.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.

Римування: суміжне.
Поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння  ліричної героїні "слухати весну" дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі - все те, про що колись мріялось. Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.                             
Виконай тест: https://naurok.com.ua/test/start/9306 
Скріншот результату надішли у Viber.

07.04.2020
"Contra spem spero!" як світоглядна декларація сильної, вольової особистості. Символічність, романтичні образи, образотворчий прийом контрасту. Призначення поета й поезії, мужність ліричної героїні, автобіографічні мотиви ("Слово, чому ти не твердая криця...")

Подивися відео та прослухай вірш "Contra spem spero!"

У поезії „Contra spem spero!” Леся Українка висловлює оптимістичну віру у своє поетичне покликання. Цей „безнадійно-надійний” вірш вона будує на контрастних образах: з одного боку, відчуття гнітючості та зневіри, з другого — оптимістичний настрій, сподівання. Зневіру передано за допомогою образів суму: „думи, ви хмари осінні”, „у жалю, в голосінні”, „сльози гіркі”, „серед лиха”, „без надії”, „думи сумні”, „на вбогім сумнім перелозі”. Протилежними до цього ряду виступають оптимістичні, радісні образи: „весна золота”, „мелодії літа”, „сміятись”, „співати пісні”, „жити хочу!”, „барвисті квітки”. Поєднання цих контрастних ліній формує образну систему твору, в якій голос поетеси звучить виразно й піднесено.
Цей вірш належить до лірики „чуття”, що є художнім вираженням „крику душі”, прагненням молодої жінки жити повнокровним життям навіть тоді, коли на заваді стають особисті й суспільні перешкоди.
Перепони, що виникали на Лесиному життєвому шляху, лише додавали їй енергії й снаги:
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Цей вірш, як і вся творчість письменниці,— яскраве свідчення титанічного духу Лесі Українки, яка ладна була забути про власний біль, готова була виконувати найважчу роботу задля щастя свого народу.
Дійсність царської Росії уявлялась Лесі Українці в образі міцної льодової кори, морозу. Цим силам вона робила виклик, висловлюючи готовність „сіять квітки на морозі”, „лить на них сльози гіркі”, поки не розтане лід і не зійдуть квіти — квіти добра і щастя для людей.
Своє життя Леся називала „темною ніччю”, свої думи — „хмарами осінніми”, свій шлях — дорогою на „гору круту крем'яную”, куди підіймалася, несучи „камінь важкий”, а сама була ясним променем, що пробиває „темряву ночі”, яскравою квіткою, яка „на вбогім сумнім перелозі” розцвіла в лютий мороз, зіркою, яка осяяла тернистий шлях до волі. Вона кликала „без надії сподіватись”, вірила, що квіти, посіяні на морозі, зійдуть і настане „весела весна”; вона „сміялася крізь сльози” і „серед лиха співала пісні”. Це було гасло її життя.
Леся Українка слово зробила зброєю в боротьбі за світлу мрію, „безжалісним мечем”, що карає ворогів народу й стоїть на заваді до здійснення найзаповітніших сподівань.
Поезія „Contra spem spero”, назва якої в перекладі з латини означає „без надії сподіваюсь”, написана 19-річною Лесею Українкою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не піддалася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним „осіннім хмарам” вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям, про що написала у листі до брата (відомого у літературі як Михайло Обачний): „Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати „сізіфовий камінь” догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша:
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать...”
Леся Українка — образ сильної, вольової людини, борця, якому протистоять люди із рабською психологією, настроями розпачу, зневіри. Вірш „Contra spem spero..!” сміливо можна взяти за епіграф до всієї творчості поетеси: у ньому звучить оптимістична віра людини у своє поетичне призначення. Хоч вірш написаний у той період, коли напади болю в нозі, ураженій туберкульозом, рідко змінювалися тимчасовим полегшенням після лікування.
Боротьбу проти тяжкої хвороби Леся Українка жартома називала „сізіфовим каменем”. Вона хоче вселити віру: людина стає сильною тоді, коли усвідомлює свою відповідальність перед народом. Ліричний герой висловлює готовність „сіяти квітки на морозі”, поливати їх сльозами, поки не розтане лід і не зійдуть квіти добра, радості і щастя.

Прослухай вірш "Слово, чому ти не твердая криця..."

Вивчи напам'ять поезію "Contra spem spero!".

                                             26.03.2020
Леся Українка (Лариса Косач). Життєвий і творчий шлях. Драматична спадщина. Роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Збірка поезій "На крилах пісень", її висока оцінка 
І. Франком. Основні цикли поезій. Неоромантизм, як основа естетичної позиції Лесі Українки

Переглянь презентацію "Життєві дороги Лесі Українки" 

Опрацюй додатковий матеріал "Драматична спадщина Лесі Українки":


Подивися відеоурок за збіркою "На крилах пісень"


Неоромантизм
Стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою "новоромантизмом". Зі "старим" романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.
Визначальні риси неоромантизму:
— неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, — часом попри безнадійну ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю;
— герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів;
— головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний;
— зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відступають на задній план;
— неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів;
— відмова від типізації, натомість застосування символізму.
Неоромантизм в українській літературі започаткувала О. Кобилянська новелами та повістями "Людина", "Царівна". У цьому стилі працювали також Леся Українка, О. Олесь,     М. Вороний та інші.


Переглянь документальний фільм про Лесю Українку:


24.03.2020
Образне слово поетичного модернізму. Альманах "З-над хмар і долин", угруповання "Молода муза" - зв'язок із зарубіжною літературою, "нова драма" на межі століть 
-Пригадай історичні умови, які склалися в Україні на кінець ХІХ - початок ХХ століття.
-Опрацюй матеріал про поетичний модернізм і "нову драму" на межі ХІХ - ХХ століть. 
-Заповни таблицю "Модерністські напрями і течії в літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття", яка складається з трьох колонок: метод, основні ознаки, представники.

19.03.2020
Письмовий твір на одну з тем: "Проблема еміграції в новелі В. Стефаника "Камінний хрест", "Роздуми про миттєве і вічне в новелі В. Винниченка "Момент"
Узагальни вивчений матеріал і підготуй твір на одну з тем. Надішли у Viber або на електронну адресу: valentinasavchuk1109@gmail.com  



17.03.2020
Образ Панни (Мусі) - утілення ідеї вічної жіночності, краси. Імпресіонізм новели
Повтори відомості з теорії літератури
Уяви ситуацію, що ти викладач теорії літератури і тобі необхідно провести практичне заняття, на якому розглядається питання: „Твір В. Винниченка “Момент” — імпресіоністична новела”.
Сформулюй бажану відповідь на поставлене питання.
Довідка
Риси імпресіонізму в новелі:
·         тонка передача вражень, почуттів і переживань героя-оповідача;
·         психологізм;
·         увага до кольорів і звуків, яскравих деталей;
·         лаконізм;
·         деполітизація.
Наявність імпресіоністичних засобів:
колористика тексту концентрує сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить;
багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі.

Робота над характеристикою образу Панни
з використанням методики «Щоденник подвійних нотаток».

Заповни таблицю. Надішли у Viber або на ел. адресу valentinasavchuk1109@gmail.com

Панна очима юнака
Мій коментар
«Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом'яним бриликом на колінах, із здивовано направленими на мене очима».
«Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю».
Зразок.  Панна викликає у мене, як і в головного героя, симпатію. На мою думку, це смілива жінка, яка зважилася на такий небезпечний крок, як нелегальний перехід кордону, але залишилася привабливою, чарівною, охайною, бажаною і загадковою жінкою.
— Ні! Ми так схожі на старців, — засміялася вона. — Так не можна. Сядьте інакше.
Не так… Сховайте ноги в пшеницю.
— Це жито, — для чогось поправив я.
— Все одно… Ну. Так…
Зразок.  У цьому епізоді показано різне ставлення до навколишнього світу, до небезпеки Мусі і хлопця.
У Панни воно зневажливо-байдуже.
У юнака, навпаки, — шанобливе. Він своїм зауваженням ніби показує, що збагнув таку істину: у життя дрібниць немає.
— О, тільки не стражникам в руки! — раптом зірвалась панна з місця й прудко, твердо заходила по повітці. — У вас револьвер є? — вмить зупинилась вона передо мною. Великі, чисті очі її змінилися, стали якісь злі, сталеві,темні. Дитяча нижня губа тісно стислася з другою, і, здавалось, вона держала голку в цих губах. Вся вона стала якась туга, тверда. Я вийняв револьвер і дав їй.
— А стріляти ви вмієте? — хмуро й тихо спитав я.
— Убити себе зумію, — муркнула вона злісно й, розстібнувши кофточку, засунула на груди револьвера.
Панна раптом озирнула себе й засміялася.
Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі.
— А ім'я — пошлість. Правда? — підняла вона якось мило брови й засміялась.
— Треба обережно йти тепер… — одповів я.
— А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже… — здивовано посміхнулась вона.
— Як мене вб'ють, …напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого.
— Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут… — Вона показала на серце.


 12.03.2020
Новела В. Винниченка "Момент"
Опрацюй презентацію

Прочитай новелу. Перейди за посиланням 
 https://www.youtube.com/watch?v=ixKAa5KNktw і подивися фільм.

 Виконай завдання. Надішли результат у Viber.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)

Дорогі діти, на цій сторінці короткі роз'яснення, де шукати матеріали для дистанційного навчання, як їх виконувати. Пам'ятаєте д...

  • (без названия)
  • (без названия)
    Дорогі діти, на цій сторінці короткі роз'яснення, де шукати матеріали для дистанційного навчання, як їх виконувати. Пам'ятаєте д...